Прощання Литви та України з СССР Круглий стіл у Києво-Могилянській Академії

Пятрас Вайтекунас, надзвичайний і повноважний посол Литви в Україні

Восьмого листопада цього року в Києві, у Національному університеті “Києво-Могилянська академія” відбувся круглий стіл щодо обговорення наслідків радянського тоталітаризму, а також заходів, потрібних для запобігання від повернення в минуле. Подія була організована Центром досліджень визвольного руху за підтримки посольства Республіки Литви в Україні.

Подія відбулася завдяки партнерській співпраці Школи політичного аналізу при Києво-Могилянській академії, Національного університету “Києво-Могилянська Академія”, Львівського національного університету імені Івана Франка, центру правових та політичних досліджень “Сім” та медіа-партнерів: телеканалу ТVі, інтернет-ресурсу «Історична правда», журналу “Країна”, «Газети По-українськи», «Україна Incognita», «Gazeta.ua».

Серед учасників були доповідачі з Литви та України. Литовські проблеми висвітлили Далія Куодіте – директор Центру досліджень геноциду і опору Литви, Рональдас Рачінскас – виконавчий директор Комісії з оцінки злочинів радянського і нацистського окупаційних режимів у Литві та Рута Трімонієне – представник меморіального департаменту Центру досліджень геноциду та опору Литви.

З боку України доповідали Володимир В’ятрович – голова вченої ради Центру досліджень визвольного руху, Олексій Гарань – науковий директор Школи політичної аналітики НаУКМА, Іван Патриляк – доцент Київського національного університету імені Т. Шевченка, Вахтанг Кіпіані – головний редактор інтернет-видання «Історична правда», Руслан Забілий – директор Національного музею «Тюрма на Лонцького».

Учасники говорили про подібні сторінки минулого: про величезні білі плями в історії, про факти, які відомі постраждалим, однак мало висвітлювані решті світової громадськості.
Доступ до матеріалів державних архівів після розпаду Радянського союзу дав дослідникам та історикам документи для обговорень під час спільного українсько-литовського круглого столу.

Учасники оприлюднили шокуючі відомості про кількість смертей, які приховувались радянською владою. Надані цифри проілюстрували масштаби людських жертв: близько мільйона литовців   що складає третину населення країни   було вбито або депортовано в трудові табори від 1940 по 1953 р.; не менше 16-17 мільйонів Українців було вбито між 1917 та 1956 роками, а 10 мільйонів було депортовано в трудові чи концентраційні табори, що разом складає майже половину населення країни.

Але статистичні дані не дають повної картини цієї політики геноциду. В обох країнах до жорстокого спотворення демографічного розвитку додалися соціальні та політичні наслідки, які для обох націй продовжують впливати і донині. Провадження радянської політики щодо знищення національностей, національної індивідуальності країн вплинуло на психологічний та політичний стан націй. Страх, недовіра, ізоляція, корупція та безнадія стали шляхом самозбереження і врешті нормою.

І навіть нині нема сподівань на моральну відповідальність за здійснені злочини. Розкриття минулого висвітлює історичну правду, але воно досі не привело до прозорої історичної відповідальності.

На відкритті круглого столу Пятрас Вайтекунас, надзвичайний і повноважний посол Литви в Україні сказав: “Я мрію, щоб жителі колишнього радянського табору зібрались разом та об'єднаними силами збудували Музей жертв Сталіна, подібно, як Музей холокосту на заході.”